ДМИТРО ПАВЛИЧКО Був день, коли нIхто не плаче



Категории Поети-Шiстдесятники ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал * * * Був день, коли нiхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю — ти не заридала, А в свiтi, що гуде й гримить, Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить.

Висновки Кажуть, що близькi люди, якi люблять, вiдчувають одне одного на вiдстанi, знають, коли з кимось iз них щось трапляється. Лiричний герой закоханий, вiн готовий будь-якоï митi прийти, прилетiти на перший поклик дорогоï йому людини. Адже в нашому складному свiтi, де все гуде й гримить, безлiч небезпек, а найбiльша — байдужiсть оточуючих.

Метки Був день, коли нiхто не плаче, ДМИТРО ПАВЛИЧКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, Був день, коли нiхто не плаче, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ДМИТРО ПАВЛИЧКО Був день, коли нIхто не плаче