МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ Чорна райдуга



Категории Поети-Шiстдесятники ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Не дiвчина, не мати, не сестра — Богине вiри i добра богине... Блискуча маско вiри i добра! Ваш крик, i крок, i кров для мене гине. Та що лукавить? В серцi я на ви Ще iз думками вашими, з тривогою, Iз Ґудзиками вашими, пiдлогою I з люстрою пiд стелею весни. Я ще вулкан розвержений любовi, Що прагнув смертi вашоï не раз, Щоб доторкнутися i воскресити вас, I слухать вас у велевдячнiй мовi. I слухать вас... Ви знаєте, в якiй Солодко-темнiй глибинi чуттєвiй, В якiй солодкiй глибинi терпкiй Спалив я з вами лiтечка миттєвi, Спалив без свiдкiв, язикiв, очей — Лиш ви i я. Удвох. Обоє. Тихо. Хто ж дасть менi хоч нiч iз тих ночей? Iз тих одвертостей хоч крихiтливу крихту? Нiхто не дасть! Бо й я згорiв у них, Ви ж будете ще жить — пектись в моєму словi, Бо ви — брехня! Ви — маскарад любовi! Ви чорна райдуга небесних лiт моïх... ...У чорноï райдуги бiле тiло I чорнi очi, як сто криниць. У чорноï райдуги небо згорiло, I райдуга впала на землю ниць. У чорноï райдуги в пальцях вiтер I кров голуба — в кровi небо сiя. I телефон бiля лiжка, i квiти. Квiти моï, i за квiтами — я.

Висновки Поезiя — монолог, звернення до коханоï, котру лiричний герой любить безмежно, котрiй присвятив усе своє життя. Кохана ж — уся iз протирiч, як злий генiй, чорна райдуга, як маскарад, що подає надiю i обманює. Чорна райдуга — метафора, адже чорне, як i бiле, — це злиття кольорiв, усiх барв життя.

Метки Чорна райдуга, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ Чорна райдуга