ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Я...



Категории Поети-Шiстдесятники ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Вiн дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: — Дарма ти себе уявляєш пупом, На свiтi безлiч таких, як ти. — Вiн гримiв одержимо i люто, I кривилося гнiвом лице рябе, Вiн ладен був мене розiпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколiшки гордiсть моя. Лiниво тяглася отара хвилин... На свiтi безлiч таких, як я, Та я, ïй-Богу, один. У кожного Я є своє iм'я, На всiх не нагримаєш грiзно, Ми — не безлiч стандартних я, А безлiч всесвiтiв рiзних. Ми — це народу одвiчне лоно, Ми — океанна вселюдська сiм'я. I тiльки тих поважають мiльйони, Хто поважає мiльйони я.

Висновки Вiрш В. Симоненка — лiрична сповiдь поета про своє я — горде, безкомпромiсне, гiдне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу сiру слухняну масу, бездумного гвинтика великоï машини, що ïде у якесь мiфiчне свiтле майбутнє. Кращi представники нацiï протестували проти цього, боролися, бо кожна людина — неповторна, i Ми — не безлiч стандартних я, а безлiч всесвiтiв рiзних. То ж треба навчитися поважати себе, тому що тiльки тих поважають мiльйони, хто поважає мiльйони я.

Метки Я..., ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, Я, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Я...